життя спортивне

Давно я не писал у блозі. Зацікавленість нікуди не поділась, мені подобається писати про спорт, але останнім часом не було нагоди. Частково через навчання – диплом, його захист і все таке. Але це все позаду, диплом захищено, «добре». Отже можна написати, тим більш є привід – Таврія вперше за свою історію завоювала Кубок України!

Сімферопольський клуб організував безкоштовний виїзд для всіх своїх вболівальників. Бажаючих знайшлося десь біля двох тисяч осіб (серед тих, що записалися був і я), це склало два спеціальні потяги, які й вирушили рано-вранці з кримської столиці до столиці першої.

Проте я з друзями поїхав раніше, бо хотілося більше роздивитись красу Харкова. У цьому місті вже доводилось бувати, але тоді, на початку квітня, воно здалося мені якимось непривітним, дещо похмурим та сірим. Але середина травня – інша справа!

Приїхавши о третій ночі та дочекавшись ранку, стало зрозуміло, що на всіх містян та гостей очікує чудовий день! Вже о десятій ранку постійно зустрічалися фани Таврії, вони вітали один одного, бажали перемоги своїй команді і собі як її вболівальникам. Дуже приємно зустріти того, кого навіть не дуже добре знаєш, у іншому місті!

Вирішивши трохи перекусити (ну й випити трохи горілочки, звичайно) у парку, ми побачили головного тренера донецького Металурга Ніколая Костова і деяких футболістів, зокрема, Владіміра Дішлєнковіча та Джордже Лазіча (якого я назвав Данко Лазічем, прошу вибачення).

Сфотографувавшись із ними та побажавши успіху (без іронії), ми зустрілися, як і домовлялися напередодні, з гарною дівчиною, що мешкає у Харкові і цим пишається. Вона провела гарну імпровізовану екскурсію цим чудовим містом, яка не залишила байдужим нікого (дякую, Свєтік).

Нагулявшись досхочу, вирушили до готелю Мир, де, як нам стало відомо після минулого візиту Таврії до Харкова, мешкають гравці, тренери та інші працівники клубу, щоб побажати їм успіху. Але нас спіткала невдача – ми запізнилися. Прийшли тоді, коли вже Сергій Пучков сідав у автобус.

Далі найцікавіше – допивши горілку, вирушили на стадіон, де на нас чекав один з найвідповідальніших матчів клубу, на гербі якого зображений грифон! Атмосфера була дуже гарна, організація теж сподобалася, все відбувалось швидко, і десь за десять хвилин після виходу з метро вболівальники потрапляли на сектори.

У той час, коли над стадіоном лунали слова державного гімну, наші фани підпалили файєри, підсвітивши ними банери! Це було не дуже правильно, якщо дивитись зі сторони законів і правил, проте неймовірно красиво!А коли диктор ще оголошував состави команд, намагаючись перекричати підтримку обох команд, сімферопольці забили перший м’яч – Ковпак скористався вайлуватістю захисників і зробив простріл на Фещука. Максим випередив решту захисників і заштовхав круглого у ворота!

У першому таймі вагомою була перевага Таврії, але й Металург мав нагоди, і, якби не впевнена гра Максима Старцева, навряд чи ворота залишилися б сухими.

А за п’ять хвилин до перерви Олександр Ковпак заробив і реалізував пенальті! 2:0, і багатьом здалося, що Кубок вже нікуди не подінеться.

Іншої думки був Ніколай Костов, і цю думку тренер передав своїм футболістам. Бо після перерви Генріх Мхітарян сквитав один м’яч – ударом з розвороту метрів з 10-ти він поразив дальній кут воріт. Таврія була у нокдауні після цього, і Металург мав купу нагод покарати кримчан, але зміг зробити це лише одного разу – на 75-ій хвилині ударом з-за меж штрафного майданчика після невеликого сольного проходу відзначився Маріо Сержіо.

У ці хвилини здавалося, що трофей буквально виривається з обійм Таврії. А коли був видалений Джурічіч (сталося це на 94-ій хвилині, вже в доданий час), здалося, що кримчанам буде дуже важко дотягнути навіть до серії пенальті.

Проте не дарма Лакі Ідахор подовжив контракт ще на півтори роки – вийшовши на заміну, Лакі значно пожвавив гру в атаці, а на 96-ій хвилині, вистрибнувши вище за всіх, влучним ударом головою відправив шкіряну кулю у дальній кут воріт! Після цього трибуна, на якій знаходилися наші вболівальники, не замовкла ні на мить! А от арбітр вирішив, що одного вилучення для Таврії замало, і запалив червоне світло перед обличчям Марковіча.

Але це вже ні на що не вплинуло – кримський клуб тріумфував! Далі була загальна радість, метання футболок та бутс на трибуну відданих фанів, нагородження, шампанське, салют… Загалом, те, що буває завжди. Але для нас, фанів-тріумфаторів, це було не як завжди, зовсім не як завжди! Тому що грала улюблена команда, і не просто грала, а грала й перемагала!

Після виходу зі стадіону, здолавши чисельний кордон не дуже привітних осіб у синій та камуфляжній формах, знову поїхали до готелю, чекати на команду! Вже збиралися було йти, бо до потягу залишалося щось біля півгодини, аж тут з'явилися вони! Переможці, володарі Кубку України 2009/10 року!

П'ять останніх років Таврія неодмінно програвала Металісту на його полі, і ось нарешті ця неприємна для нашої команди серія закінчилася: в рамках 23-го туру чемпіонату Прем'єр-ліги суперники розійшлися в Харкові миром - 1:1.

Результат, безумовно, позитивний для "Таврії", хоча заради справедливості слід відзначити, що у звітному поєдинку підопічні Сергія Пучкова цілком могли розраховувати й на перемогу. Діяли кримчани "першим номером", майже всі 90 хвилин тримали нитки гри в своїх руках, створили достатньо гольових моментів, але, на жаль, реалізували лише один з них. Десь від наших земляків відвернулася фортуна, десь - феміда (як в епізоді на 69-й хвилині, коли арбітр зі Слов'янська Олег Зубарєв не наважився поставити у ворота слобожан безперечний пенальті). Ну і, звичайно ж, зробимо знижку на якість газону ОСК "Металіст" - поки, на жаль, "газон" не витримує ніякої критики, і грати на ньому в комбінаційний футбол, який намагаються демонструвати таврійці, просто неможливо.

А розпочався поєдинок для "Таврії" не дуже добре: вже на 6-й хвилині захисник нашої команди Антон Монахов в своїй штрафній в досить простій ситуації ззаду підкотився під Дениса Олійника, і Зубарєв вказав на 11-метрову позначку. Жажа Коельо з "точки" переграв Максима Старцева, рикошетом від штанги відправивши "снаряд" у сітку - 0:1.

Пропущений м'яч, втім, анітрохи не збентежив гостей: вони буквально відразу ж замкнули суперника на його половині поля. І спочатку напівмоменти, а потім і по-справжньому гольові ситуації біля воріт Ігоря Бажана не змусили себе довго чекати.

На 22-й хвилині зобов'язаний був зрівнювати рахунок Олександр Ковпак, який після філігранної передачі Іллі Галюзи з правого флангу опинився на самоті перед воротарем господарів - на жаль, переграти Бажана капітан "Таврії" не зумів.

На 30-й хвилині під пресингом Максима Фещука біля входу в штрафну "Металіста" на пару помилилися Папа Гуйє з Бажаном - подарунком оборони харків'ян таврійський нападник не розпорядився, катнув м'яч повз вже порожніх воріт.

Чотири хвилину потому, відгукнувшись на чергову передачу з правого флангу від Галюзи, Ковпак з кута воротарського головою послав "круглого" у поперечину...

Три стовідсоткових моменти - гол у ворота "Металіста", як кажуть, назрівав.

Але під завісу тайму ледь знову не забив суперник. Спочатку Коельо, скориставшись прорахунком таврійської оборони, втік на рандеву з Старцевим, але перемудрив з технікою і момент відверто запоров. Потім найактивніший гравець харків'ян Олійник, отримавши оперативний простір на лівому фланзі, з гострого кута влучив у ближню штангу...

Активно виглядали господарі на старті другого тайму. Коельо метрів з восьми послав м'яч над воротами. Після розіграшу "стандарту" Папа Гуйє з центру штрафного головою пробив у поперечину...

Втім, досить швидко кримчани повернули собі ініціативу, і "пожежі" стали виникати вже в штрафному "Металіста".

На 69-й хвилині Зубарєв повинен був призначати пенальті у ворота харків'ян: Желько Любеновіча,  який опинився на самоті перед Бажаном звалив Євген Селін - в Харкові 11-метровими арбітри карають виключно приїжджі команди. Через хвилину простріл Дениса Голайдо з лівого флангу метрів з 12-ти замикав все той же Любеновіч - Бажана підстрахував Олійник, сміливо кинувся під удар таврійського серба.

На 72-й хвилині в контратаці нагадав про свою "гарматі" Коельо - Старцев спочатку парирував м'яч після його "пострілу", а потім і впорався з добиванням Олійника.

А на 79-й хвилині "Таврія" таки забила! Галюза на правому фланзі до кінця поборовся за здавалося б безнадійний м'яч і зробив передачу на ближню штангу - "свіжий" Лакі Ідахор з метра вразив ціль - 1:1.

У кінцівці матчу схилити чашу терезів на свій бік могли як гості, так і господарі: після розіграшу кутового Ковпак буквально з "стрічки" не зумів проштовхнути м'яч у сітку, тут же в контратаці Коельо вискочив на "побачення" з Старцевим, але програв дуель Таврійському кіперу...

У рівній грі господарі вдало відрепетирували фінал Кубку. Деталі пізніше

Формула-1 живе! Обгони, боротьба, несподіванки, тактика, помилки, виліти - все це було! Більш детально трохи пізніше

Перед грою було багато слів про те, що Волинь таки переможе Таврію і вийде у фінал. Насамперед про це заявляли вболівальники луцької команди. Але в своїх поглядах вони були не самотні - авторитетний український футбольний портал football.ua у своїх прогнозах також ставив на господарів. Хто не вірить, може подивитись - http://football.ua/ukraine/news/93795.html.

Проте футболісти Таврії також ніяким чином не виглядали хлопчиками для биття. А вболівальники з Криму, яких на Авангарді вчора ввечері було десь біля тисячі, намагалися створити для гравців домашню атмосферу. І їм це вдалося.

Саме під їх вигуки й почалася гра. А вже на шостій хвилині Таврія в обличчі свого капітана Олександра Ковпака зробила перший крок до фіналу - після вкидання з аута Андрій Корнєв м'яко накунив м'яч у штрафний майданчик. Ковпаку залишалося лише переграти голкіпера, що він впевнено й зробив. За кілька хвилин Васо Гігіадзе міг нокаутувати захист волинян, але тих врятував голкіпер Муса Ндойє, який не дозволив реалізувати вихід сам на сам.

Проте Волинь все ж згадала, що грає перед рідними вболівальниками і перехопила ініциативу. Підопічні Кварцяного робили ставку на лівий флаг, де були дуже активними Гомес та Грінченко. Однак їх навіси та простріли у штрафний Таврії успіху не досягли.

А під кінець першого тайму кримчани забили вирішальний гол - після удару Галюзи та сейву Ндойє м'яч влучив у поперечину, а на добиванні першим виявився Ковпак, і головою відправив круглого у сітку повз лежачого кіпера.

Одразу ж Волинь мала шанс скоротити відрив у рахунку, але Ярослав Кінаш головою влучив у поперечину.

А от після перерви лучани таки пробили Старцева - після подачі з кута поля Олега Герасімюка Олексій Курілов в падінні головою влучно пробив повз воротаря та захисників і подарував своїй команді надію.

Розвинути успіх господарів мав найкращій гравець другого тайму Майкон - вийшовши сам на сам зі Старцевим він оббіг голкіпера і покатив м'яч у порожні ворота. Але зробив це заслабко, і помилившийся кілька секунд тому Марковіч врятував ворота.

Після цього моменту гра дещо заспокоїлась. Часу в Волині на те, щоб вирівняти рахунок, було ще вдосталь, проте бажання та майстерності забракло.

Нарешті в фіналі Кубку України можна буде побачити не лише боротьбу за сам кубок! Тому що ані Таврія, ані Металург з Донецька не гарантували собі єврокубкове літо.

Кримська команда перемогла на виїзді луцьку Волинь і вийшла в фінал Кубку України з футболу! Два влучних постріли на рахунку капітана Таврії Олександра Ковпака! В фіналі суперником сімферопольців буде донецький Металург, який переграв іншу донецьку команду - Шахтар з рахунком 2:1. Вітаю Таврію і Металург!

Більш детально про цей матч завтра, бо сьогодні забагато емоцій в мене:)

Ось і розпочався ювілейний, 60-тий чемпіонат світу у класі Формула-1. Суттєво змінений регламент, нові команди, нові пілоти, нова конфігурація гоночного треку в Сахірі - все це навіювало сподівання на те, що на вболівальників очікує й нова Формула. Проте, очікування ці особисто для мене не підтвердилися.

Події від самого початку розвивались так, як того й очікувала більшість глядачів. Знову на чолі пелотону з'явилася команда Ferrari, Red Bull там і був ще з попереднього сезону, як і Mercedes Benz GP (той, що в минуломи Brawn GP). Саме ці команди були лідерами на тестах, показали високі результати на вільних практиках у п'ятницю та суботу. Вони ж і змагалися за поул-позицію. Вчергове довів свою здатність показувати найкращий час на одному колі Себастіан Феттель, який і здобув право стартувати з першого місця.

А ось гонка була не дуже жвава, навіть порівняно з кваліфікацією. Якби не технічні проблеми лідера та фаворита зі стайні Червоних Биків (Феттеля), то у заліковій десятці обгонів не було б зовсім. Тому що перед пілотами стоїть непростий вибір - або берегти гуму, або намагатися випередити суперника. А випередити не так вже й просто. Відміна системи KERS теж відчутна, тепер на довгих прямих боліди їдуть з майже однаковою швидкістю і перед поворотами шансів на атаку залишається дуже мало. А у разі правильної захисної тактики цих шансів не залишається взагалі. Цікава тенденція - у 2007 році за сезон нарахували 270 обгонів, у 2008 - 260, а у 2009 - 244. Скільки їх буде у цьому сезоні? Не думаю, що більше, ніж у минулорічному.

Окремо треба виділити команду HRT, яка провела свої перші тести на трасі в Бахрейні. Пілоти цієї команди стартували з боксів, проїхали кілька кіл і зійшли з гонки через механічні проблеми. Воно й не дивно, адже, за чутками, повністю зібрали свої боліди механіки лише за кілька годин до кваліфікації.

Підсумки такі - дубль Ferrari, Хемілтон на подіумі, шість з дванадцяти команд отримали залікові бали.

Наступний Гран-Прі, що відбудеться в Австралії, чекає нас за два тижні, 26-28 березня. Гонка стартуватиме о 09:00 за київським часом.

Тема суддівства вже багатьом набридла. Зараз найжорсткіші суперечки точаться навколо відеоповторів - потрібні вони чи ні? Після вчорашнього матчу Штутгарт - Барселона я чітко визначився - вони потрібні. Бо такі судді, як Овребо та Куйперс не мають права псувати свято гри усім, хто не бажає цього...

Невеличка довідка про героя - пан Куйперс народився 28 березня 1973 року. Його батько також був арбітром, обслуговував матчі елітного голандського чемпіонату. Сам Бьорн став арбітром у 2006 році. Разом зі своїм батьком володіє мережою супермаркетів С1000, яку було визнано найкращою у місті Олзендаль (Oldenzaal) (що є рідним містом відомого голандського футболіста Яна Венегоора оф Хесселінка). Нашим вболівальникам суддя відомий за минулим сезоном - він мав досвід обслуговувати матчі за участю Шахтаря з ЦСКА (19 березня 2009 року в Донецьку) та Металіста з Гертою (6 листопада 2008 року в Харкові). А ще колись Бьорн відверто сказав, що його батько у сучасному футболі видаляв би щонайменше п'ятох футболістів за гру і не хвилювався. А от сам Куйперс цю жорсткість і принциповість від батька не перейняв.

Непердбачувана і цікава пара, яку, безумовно, склали Барселона та Штутгарт, з перших хвилин почала демонструвати яскраву, повну боротьби й жаги до перемоги, гру.

Й у перші 20 хвилин нічого не віщувало якогось поганого післясмаку... Але ж є такі люди, які можуть зіпсувати будь-який спектакль.

Штутгарт мав перевагу на будь-якому клаптику газону, добре тримав м'яч, комбінував й врешті-решт зачінив каталонців на їх половині поля й забив гол. Класну подачу Гебхарда з кута карного майданчика на дальній стійці головою замкнув Какау, за яким не встежив Пуйоль.

А от те, що почалось після цього спочатку викликало здивування, а потім (особисто в мене) глибоку відразу.

За 4 хвилини після взяття воріт гравці Штутгарта, а саме Павєл Погребняк, прокинувши м'яча собі на хід і вірвавшись у штрафний майданчик, виконував простріл. Намагаючись завадити, Херард Піке виставив руку, у яку м'яч і влучив. Арбітр незважив на це, красномовно показавши, що гри рукою не було... Упередженість або помилка - неважливо, адже це пенальті.

Другий епізод мав місце на 42-ій хвилині. Стефано Челоцці виконав подачу з того ж кута штрафного, а у самому майданчику Маркес (який вже мав жовту картку) ліктем вдарив Тімо Гебхарда... Це також пенальті. Але Куйперс знов проковтнув свисток. Почалося складуватися враження, що футбольні правила, які в цілому рівні для всіх, для когось все ж "рівніші".

Але у другому таймі арбітр спростував це, висловивши незрозумілих рішень. Наприклад, десь на 50-ій хвилині захисники Барси завалили Самі Хедіру, а вільний удар був призначений в бік господарів поля...

За дві хвилини каталонці рахунок зрівняли - Ібрахімович виявився найспритнішим і просунув м'яч у сітку.

Після цього гравці Штутгата відчутно здали, але їх можна зрозуміти. Якщо так судять команду, то про який футбол може йти мова?

Останній характерний момент щодо судівства стався десь на 65-ій хвилині. Після подачі кутового помилився Леманн і Златан Ібрахімович розстрілявав майже порожні ворота, але примудрився влучити у передпліччя Крістіана Молінаро, який опинився на стрічці. Пенальті призначено не було.

Ось такий він, Бьорн Куйперс, прошу вітати...

P. S. Уявіть собі на хвилину, якщо таке суддівство трапилося б у матчі української прем'єр-ліги... Які б це мало наслідки?

У суботу в Туреччині, де проводить збори більшість українських клубів, трапилася неоднозначна подія за участю головного тренера збірної України Мирона Маркевича. Керманича збірної України не пустили на товариську гру між львівськими "Карпатами" та російським клубом "Москва".

Турецькі охоронці, з'ясувавши особистості відвідувачів бази, де проходив контрольний поєдинок, не підняли шлагбаум для в'їзду на територію бази.

Виявилося, що львівський клуб заборонив пропускати на гру головного тренера "Металіста", так само як і інших представників харків'ян. Варто відзначити, що представники російських і балтійських команд проходили через пропускний пункт вільно.

"Збирався подивитися гру львівського клубу як головний тренер збірної, але, на жаль, мені це зробити не вдалося, - не приховував обурення Мирон Маркевич. - Зрозуміло, що і як тренеру "Металіста" мені було цікаво подивитися на суперників по чемпіонату. І в цьому немає нічого дивного - перехресне відвідування контрольних поєдинків є нормальною практикою для зборів. Тим більше, що львів'яни були присутні на усіх чотирьох матчах нашого клубу в Туреччині. Наприклад, на останньому спарингу з "Крилами Рад" були і головний тренер "Карпат", і капітан команди".

Інші представники харківського клубу розцінили демарш керівництва "Карпат" як чергову спробу зведення рахунків з Маркевичем, який свого часу залишив львівську команду через розбіжності з президентом клубу Петром Димінським.

Вчора у Варшаві визначилися учасники груп кваліфікації на ЧЄ, який пройде в Україні і Польщі у 2012 році.

Андрій Шевченко та Збігнєв Бонек допомагали цьому жеребкуванню відбутись. За їх допомогою всі збірні дізналися, проти кого ж доведеться битися ща вихід у фінальну частину турніру.

Група A:

Німеччина, Туреччина, Австрія, Бельгія, Казахстан, Азербайджан

Група B:

Росія, Словаччина, Ірландія, Македонія, Вірменія, Андорра

Група C:

Італія, Сербія, Північна Ірландія, Словенія, Естонія, Фарери

Група D:

Франція, Румунія, Боснія і Герцеговина, Білорусь, Албанія, Люксембург

Група E:

Голландія, Швеція, Фінляндія, Угорщина, Молдова, Сан-Марино

Група F:

Хорватія, Греція, Ізраїль, Латвія, Грузія, Мальта

Група G:

Англія, Швейцарія, Болгарія, Уельс, Чорногорія

Група H:

Португалія, Данія, Норвегія, Кіпр, Ісландія

Група I:

Іспанія, Чехія, Шотландія, Литва, Ліхтенштейн