Перше єврожеребкування Таврії

Мабуть, ніколи ще не чекав жеребкування настільки сильно, бо ніколи ще Таврія не грала на такому етапі європейських змагань.

ПСЖ, Фейєнорд, Уніря, ЦСКА, Байєр — хто з них міг стати найбільш приємним суперником для сімферопольців?

Як на мене, це саме Фейєнорд — нешвидка, невидовищна, спокійна команда, яка хоч і має багатий досвід виступів у європейських турнірах, але зараз перебуває далеко не в найкращих бойових кондиціях, про що свідчить навіть те, що в боротьбу вона вступає у плей-офф до Ліги Європи.

Але Таврії випав Байєр (швидше, це Таврія випала, бо папірець з написом Leverkusen було витягнуто першим).

Що ж, шанси в нас, як прийнято казати в таких випадках, примарні, проте не варто втрачати надію. Треба вболівати за своїх 19 серпня у Леверкузені та 26 у Сімферополі.

Кубок тепер наш!

Давно я не писал у блозі. Зацікавленість нікуди не поділась, мені подобається писати про спорт, але останнім часом не було нагоди. Частково через навчання – диплом, його захист і все таке. Але це все позаду, диплом захищено, «добре». Отже можна написати, тим більш є привід – Таврія вперше за свою історію завоювала Кубок України!

Сімферопольський клуб організував безкоштовний виїзд для всіх своїх вболівальників. Бажаючих знайшлося десь біля двох тисяч осіб (серед тих, що записалися був і я), це склало два спеціальні потяги, які й вирушили рано-вранці з кримської столиці до столиці першої.

Проте я з друзями поїхав раніше, бо хотілося більше роздивитись красу Харкова. У цьому місті вже доводилось бувати, але тоді, на початку квітня, воно здалося мені якимось непривітним, дещо похмурим та сірим. Але середина травня – інша справа!

Приїхавши о третій ночі та дочекавшись ранку, стало зрозуміло, що на всіх містян та гостей очікує чудовий день! Вже о десятій ранку постійно зустрічалися фани Таврії, вони вітали один одного, бажали перемоги своїй команді і собі як її вболівальникам. Дуже приємно зустріти того, кого навіть не дуже добре знаєш, у іншому місті!

Вирішивши трохи перекусити (ну й випити трохи горілочки, звичайно) у парку, ми побачили головного тренера донецького Металурга Ніколая Костова і деяких футболістів, зокрема, Владіміра Дішлєнковіча та Джордже Лазіча (якого я назвав Данко Лазічем, прошу вибачення).

Сфотографувавшись із ними та побажавши успіху (без іронії), ми зустрілися, як і домовлялися напередодні, з гарною дівчиною, що мешкає у Харкові і цим пишається. Вона провела гарну імпровізовану екскурсію цим чудовим містом, яка не залишила байдужим нікого (дякую, Свєтік).


Нагулявшись досхочу, вирушили до готелю Мир, де, як нам стало відомо після минулого візиту Таврії до Харкова, мешкають гравці, тренери та інші працівники клубу, щоб побажати їм успіху. Але нас спіткала невдача – ми запізнилися. Прийшли тоді, коли вже Сергій Пучков сідав у автобус.

Далі найцікавіше – допивши горілку, вирушили на стадіон, де на нас чекав один з найвідповідальніших матчів клубу, на гербі якого зображений грифон! Атмосфера була дуже гарна, організація теж сподобалася, все відбувалось швидко, і десь за десять хвилин після виходу з метро вболівальники потрапляли на сектори.

У той час, коли над стадіоном лунали слова державного гімну, наші фани підпалили файєри, підсвітивши ними банери! Це було не дуже правильно, якщо дивитись зі сторони законів і правил, проте неймовірно красиво!А коли диктор ще оголошував состави команд, намагаючись перекричати підтримку обох команд, сімферопольці забили перший м’яч – Ковпак скористався вайлуватістю захисників і зробив простріл на Фещука. Максим випередив решту захисників і заштовхав круглого у ворота!

У першому таймі вагомою була перевага Таврії, але й Металург мав нагоди, і, якби не впевнена гра Максима Старцева, навряд чи ворота залишилися б сухими.

А за п’ять хвилин до перерви Олександр Ковпак заробив і реалізував пенальті! 2:0, і багатьом здалося, що Кубок вже нікуди не подінеться.


Іншої думки був Ніколай Костов, і цю думку тренер передав своїм футболістам. Бо після перерви Генріх Мхітарян сквитав один м’яч – ударом з розвороту метрів з 10-ти він поразив дальній кут воріт. Таврія була у нокдауні після цього, і Металург мав купу нагод покарати кримчан, але зміг зробити це лише одного разу – на 75-ій хвилині ударом з-за меж штрафного майданчика після невеликого сольного проходу відзначився Маріо Сержіо.

У ці хвилини здавалося, що трофей буквально виривається з обійм Таврії. А коли був видалений Джурічіч (сталося це на 94-ій хвилині, вже в доданий час), здалося, що кримчанам буде дуже важко дотягнути навіть до серії пенальті.

Проте не дарма Лакі Ідахор подовжив контракт ще на півтори роки – вийшовши на заміну, Лакі значно пожвавив гру в атаці, а на 96-ій хвилині, вистрибнувши вище за всіх, влучним ударом головою відправив шкіряну кулю у дальній кут воріт! Після цього трибуна, на якій знаходилися наші вболівальники, не замовкла ні на мить! А от арбітр вирішив, що одного вилучення для Таврії замало, і запалив червоне світло перед обличчям Марковіча.

Але це вже ні на що не вплинуло – кримський клуб тріумфував! Далі була загальна радість, метання футболок та бутс на трибуну відданих фанів, нагородження, шампанське, салют… Загалом, те, що буває завжди. Але для нас, фанів-тріумфаторів, це було не як завжди, зовсім не як завжди! Тому що грала улюблена команда, і не просто грала, а грала й перемагала!


Після виходу зі стадіону, здолавши чисельний кордон не дуже привітних осіб у синій та камуфляжній формах, знову поїхали до готелю, чекати на команду! Вже збиралися було йти, бо до потягу залишалося щось біля півгодини, аж тут з’явилися вони! Переможці, володарі Кубку України 2009/10 року!

Металіст 1 — 1 Таврія

П’ять останніх років Таврія неодмінно програвала Металісту на його полі, і ось нарешті ця неприємна для нашої команди серія закінчилася: в рамках 23-го туру чемпіонату Прем’єр-ліги суперники розійшлися в Харкові миром — 1:1.

Результат, безумовно, позитивний для «Таврії», хоча заради справедливості слід відзначити, що у звітному поєдинку підопічні Сергія Пучкова цілком могли розраховувати й на перемогу. Діяли кримчани «першим номером», майже всі 90 хвилин тримали нитки гри в своїх руках, створили достатньо гольових моментів, але, на жаль, реалізували лише один з них. Десь від наших земляків відвернулася фортуна, десь — феміда (як в епізоді на 69-й хвилині, коли арбітр зі Слов’янська Олег Зубарєв не наважився поставити у ворота слобожан безперечний пенальті). Ну і, звичайно ж, зробимо знижку на якість газону ОСК «Металіст» — поки, на жаль, «газон» не витримує ніякої критики, і грати на ньому в комбінаційний футбол, який намагаються демонструвати таврійці, просто неможливо.

А розпочався поєдинок для «Таврії» не дуже добре: вже на 6-й хвилині захисник нашої команди Антон Монахов в своїй штрафній в досить простій ситуації ззаду підкотився під Дениса Олійника, і Зубарєв вказав на 11-метрову позначку. Жажа Коельо з «точки» переграв Максима Старцева, рикошетом від штанги відправивши «снаряд» у сітку — 0:1.

Пропущений м’яч, втім, анітрохи не збентежив гостей: вони буквально відразу ж замкнули суперника на його половині поля. І спочатку напівмоменти, а потім і по-справжньому гольові ситуації біля воріт Ігоря Бажана не змусили себе довго чекати.

На 22-й хвилині зобов’язаний був зрівнювати рахунок Олександр Ковпак, який після філігранної передачі Іллі Галюзи з правого флангу опинився на самоті перед воротарем господарів — на жаль, переграти Бажана капітан «Таврії» не зумів.

На 30-й хвилині під пресингом Максима Фещука біля входу в штрафну «Металіста» на пару помилилися Папа Гуйє з Бажаном — подарунком оборони харків’ян таврійський нападник не розпорядився, катнув м’яч повз вже порожніх воріт.

Чотири хвилину потому, відгукнувшись на чергову передачу з правого флангу від Галюзи, Ковпак з кута воротарського головою послав «круглого» у поперечину…

Три стовідсоткових моменти — гол у ворота «Металіста», як кажуть, назрівав.

Але під завісу тайму ледь знову не забив суперник. Спочатку Коельо, скориставшись прорахунком таврійської оборони, втік на рандеву з Старцевим, але перемудрив з технікою і момент відверто запоров. Потім найактивніший гравець харків’ян Олійник, отримавши оперативний простір на лівому фланзі, з гострого кута влучив у ближню штангу…

Активно виглядали господарі на старті другого тайму. Коельо метрів з восьми послав м’яч над воротами. Після розіграшу «стандарту» Папа Гуйє з центру штрафного головою пробив у поперечину…

Втім, досить швидко кримчани повернули собі ініціативу, і «пожежі» стали виникати вже в штрафному «Металіста».

На 69-й хвилині Зубарєв повинен був призначати пенальті у ворота харків’ян: Желько Любеновіча,  який опинився на самоті перед Бажаном звалив Євген Селін — в Харкові 11-метровими арбітри карають виключно приїжджі команди. Через хвилину простріл Дениса Голайдо з лівого флангу метрів з 12-ти замикав все той же Любеновіч — Бажана підстрахував Олійник, сміливо кинувся під удар таврійського серба.

На 72-й хвилині в контратаці нагадав про свою «гарматі» Коельо — Старцев спочатку парирував м’яч після його «пострілу», а потім і впорався з добиванням Олійника.

А на 79-й хвилині «Таврія» таки забила! Галюза на правому фланзі до кінця поборовся за здавалося б безнадійний м’яч і зробив передачу на ближню штангу — «свіжий» Лакі Ідахор з метра вразив ціль — 1:1.

У кінцівці матчу схилити чашу терезів на свій бік могли як гості, так і господарі: після розіграшу кутового Ковпак буквально з «стрічки» не зумів проштовхнути м’яч у сітку, тут же в контратаці Коельо вискочив на «побачення» з Старцевим, але програв дуель Таврійському кіперу…

Кубок України. Півфінал. Волинь 1 — 2 Таврія

Перед грою було багато слів про те, що Волинь таки переможе Таврію і вийде у фінал. Насамперед про це заявляли вболівальники луцької команди. Але в своїх поглядах вони були не самотні — авторитетний український футбольний портал football.ua у своїх прогнозах також ставив на господарів. Хто не вірить, може подивитись — http://football.ua/ukraine/news/93795.html.

Проте футболісти Таврії також ніяким чином не виглядали хлопчиками для биття. А вболівальники з Криму, яких на Авангарді вчора ввечері було десь біля тисячі, намагалися створити для гравців домашню атмосферу. І їм це вдалося.

Саме під їх вигуки й почалася гра. А вже на шостій хвилині Таврія в обличчі свого капітана Олександра Ковпака зробила перший крок до фіналу — після вкидання з аута Андрій Корнєв м’яко накунив м’яч у штрафний майданчик. Ковпаку залишалося лише переграти голкіпера, що він впевнено й зробив. За кілька хвилин Васо Гігіадзе міг нокаутувати захист волинян, але тих врятував голкіпер Муса Ндойє, який не дозволив реалізувати вихід сам на сам.

Проте Волинь все ж згадала, що грає перед рідними вболівальниками і перехопила ініциативу. Підопічні Кварцяного робили ставку на лівий флаг, де були дуже активними Гомес та Грінченко. Однак їх навіси та простріли у штрафний Таврії успіху не досягли.

А під кінець першого тайму кримчани забили вирішальний гол — після удару Галюзи та сейву Ндойє м’яч влучив у поперечину, а на добиванні першим виявився Ковпак, і головою відправив круглого у сітку повз лежачого кіпера.

Одразу ж Волинь мала шанс скоротити відрив у рахунку, але Ярослав Кінаш головою влучив у поперечину.

А от після перерви лучани таки пробили Старцева — після подачі з кута поля Олега Герасімюка Олексій Курілов в падінні головою влучно пробив повз воротаря та захисників і подарував своїй команді надію.

Розвинути успіх господарів мав найкращій гравець другого тайму Майкон — вийшовши сам на сам зі Старцевим він оббіг голкіпера і покатив м’яч у порожні ворота. Але зробив це заслабко, і помилившийся кілька секунд тому Марковіч врятував ворота.

Після цього моменту гра дещо заспокоїлась. Часу в Волині на те, щоб вирівняти рахунок, було ще вдосталь, проте бажання та майстерності забракло.

Нарешті в фіналі Кубку України можна буде побачити не лише боротьбу за сам кубок! Тому що ані Таврія, ані Металург з Донецька не гарантували собі єврокубкове літо.

Кубок України. Півфінал. Волинь 1 — 2 Таврія

Кримська команда перемогла на виїзді луцьку Волинь і вийшла в фінал Кубку України з футболу! Два влучних постріли на рахунку капітана Таврії Олександра Ковпака! В фіналі суперником сімферопольців буде донецький Металург, який переграв іншу донецьку команду — Шахтар з рахунком 2:1. Вітаю Таврію і Металург!


Більш детально про цей матч завтра, бо сьогодні забагато емоцій в мене:)

Таврія 4 — 2 Иллічівець

У святковий день (вчора, якщо хто не в курсі, бів день фізичної культури і спорту) в Криму побільшало заслужених людей — перед початком матчу кращому снайперові минулого сезону Олександру Ковпаку і переможцю Всесвітньої Універсіади у складі збірної України Антону Монахову були вручені дипломи та значки «Заслуженого працівника фізичної культури і спорту Криму». А Матвій Бобаль, який також виступав у переможному складі студентської збірної, отримав «Почесну Грамоту Верховної Ради АРК».

А вже після урочистостей розпочався матч за вихід до наступної стадії Datagroup Кубку України з футболу. Або невеличка перерва, викликана відбірними матчами збірних, або занадто велика повага до оппонентів (які, до речі, наколотили у ворота кримчан 7 голів за останні три зустрічі), або ще щось інше, але господарі у перші півгодини виглядали аж ніяк непереконливо.

А от гості, хоч і не мали багато нагод для того, щоб відкрити рахунок, виглядали трохи спокійніше, впевнено тримали м’яч та націлювалися на ворота Дмитра Стойка. Найреальнішу нагоду втратив (здається, я сидів на іншому боці стадіону) капітан маріупольців Кривошеєнко — після відмінного пасу когось із своїх півзахисників Іван з убивчої позиції пробив над поперечиною!

Після цього моменту Таврія немов би прокинулась і відкрила рахунок забитим м’ячам — гросмейстерським пасом Монахов забезпечив Голайдо, а Денис виклав, як на блюдечку, м’яч капітану. Ковпак відзначив високу нагороду керівництва Криму може і не дуже потужним, але головне точним завершальним ударом, впіймавши голкіпера гостей на протиході.

У перерві глядачів, яких у цей вечір зібралось біля 5000, розважали парашутисти клубу «Пара-Крим» (як майже й у кожному матчі) та вихованці дитячої школи з легкої атлетики, тож сумувати не довелося.

А другий тайм взагалі був надвеселим — 5 влучних пострілів яскраво свідчать про це. Таврія з самого початку заволоділа ініціативою, зокрема, можна виділити Васо Гігіадзе. Півзахисник спочатку видав чудовий пас на Руслана Платона, який і завершив цю атаку ефектним ударом головою в падінні! А за вісім хвилин грузин реалізував пенальті, який був назначений арбітром Сергієм Даніковським за грубу гру у карному майданчику Ігоря Чучмана.

На мить здалося, що далі можна й не грати, але ж гравці Іллічівця не припинили боротьби, і після невпевненних дій Саші Джурічіча та Дмитра Стойка Артем Кас’ян відквитав один м’яч. Форвард мав нагоду зробити й дубль, але воротар Таврії зіграв надійно.

А ще за кілька хвилин, ледь встингувши вийти на поле, Лакі Ідахор поборовся із захисником, пройшов по лівому флангу та прострілив у штрафний майданчик, де у потрібному місці в потрібний час опинився Руслан Платон, який оформив дубль!

Останню крапку у протистоянні поставив Ліма — він обікрав невдало зігравшого на виході кіпера господарів і відправив шкіряного у порожні ворота.

Таврія 2 — 2 ФК Львів

Грати з командами, які намагаються зберегти прописку у вищому дивізіоні дуже важко, бо не можна передбачити, як буде діяти ця команда — з перших хвилин великими силами піде вперед, намагатиметься підловити фаворита на контратаці, або ж забере ініціативу у свої руки і буде контролювати гру.

Львів'яни вибрали третій варіант, і не прогадали. З перших хвилин стало зрозуміло, що кримчанам буде непереливки сьогодні. Таврія, яка дограє цей сезон, не вистачило мотивації, гравці грали немов би зі свинцевими підошвами на бутсах. І кара за цю недбалість прийшла досить швидко — на 18-ій хвилині Худзік прострілив з правого флангу на лінію воротарського майданчика, а Мандзюк елегантно, зігравши на випередження, в один дотик переправив м'яч під дальню стійку! А під завісу першого тайму голкіпер господарів Бандура помилився на виході при подачі кутового, Федорчук переправив м'яч до лінії воротарської, а Худзік спокійно головою скинув м'яч у порожні ворота! Здалося, що на цьому все, бо в Таврії не було моментів біля воріт Марущака.

 

Але після перерви своє вагоме слово сказав капітан. Двічі кращий бомбардир Прем'єр-Ліги Олександр Ковпак змусив капітулювати гостей — спочатку після пасу Любеновича він добре пробив з меж штрафного майданчика, а за дві хвилини першим встиг на добивання після удару того ж Любеновича! Господарі мали ще кілька моментів, але довелося задовільнитись нічією.

Карпаты 0 — 1 Таврия

Продолжает приятно удивлять во второй части чемпионата Украинской премьер-лиги "Таврия": в субботу подопечные Сергея Пучкова на выезде в непростом поединке одержали победу над львовскими "Карпатами" – 1:0. Это шестая весенняя виктория крымчан, не удивительно, что из подвала турнирной таблицы наша команда поднялась уже на восьмое место.

Три очка в предыдущей (домашней) игре с "Зарей" (2:1) достались таврийцам дорогой ценой – из-за травм команда потеряла двоих ключевых исполнителей: у Вячеслава Свидерского "вылетел" мениск (футболисту теперь предстоит лечь "под нож"), а у Андрея Корнева медики диагностировали сильный ушиб и разрыв мягких тканей. Как и ожидалось, в стартовом составе травмированных игроков заменили соответственно Павел Хайдучек (левый защитник) и Александр Казанюк (правый хав). Илье Галюзе не привыкать в этом сезоне из крайнего полузащитника переквалифицироваться в опорного.

Напомним, что в первом круге чемпионата в Симферополе "Карпаты" очень больно ударили по самолюбию Сергея Пучкова (только-только возглавившего тогда "Таврию") и его гвардии, добившись крупной победы – 4:1. Разумеется, та оплеуха не была забыта: в предматчевых интервью наши земляки не скрывали, что едут во Львов исключительно за реваншем.

На львовском стадионе "Украина" соперники продемонстрировали открытый футбол (особенно в первом тайме), так что болельщикам скучать особенно было некогда.

Дебют поединка оказался за "Таврией", которая уже на 7-й минуте вполне могла открыть счет: дуэт наших форвардов Александр Ковпак – Лаки Идахор по правому флангу, как нож масло, разрезал оборону хозяев, однако нигерийца, который должен был завершать атаку точным ударом с линии вратарской, опередил голкипер "Карпат" Всеволод Романенко.

Спустя семь минут в похожей ситуации, но уже после передачи Идахора от левой бровки, не распорядился своим шансом Ковпак.

На 16-й минуте капитан "Таврии" вышел практически на "свидание" с Романенко, однако в последний момент защитник Неманья Тубич не позволил ему нанести разящий удар.

Хозяева до этого тоже в обороне не отсиживались. Запомнился удар головой в исполнении Олега Голодюка (в руки Максиму Старцеву) и опасный проход Александра Гурули (пробил грузин, к счастью, мимо цели).

А вот на 17-й минуте "Таврию" выручил Старцев, каким-то чудом среагировавший на "выстрел" Сергея Кузнецова со "второго этажа" из центра штрафной.

К середине тайма хозяевам удалось взвинтить и без того высокий темп игры и создать у ворот нашей команды еще несколько опаснейших моментов. В одном из эпизодов (после розыгрыша штрафного) мяч даже побывал в таврийской сетке, однако киевский рефери Игорь Ищенко справедливо гол не засчитал: в момент удара Игоря Ощипко бросившегося под мяч Дениса Голайдо свалил Тарас Петривский.

Эпизод, случившийся на 26-й минуте, наверное, еще долго будет сниться львовянину Денису Кожанову: оказавшись в нескольких метрах перед пустыми воротами, молодой нападающий сначала умудрился не попасть по мячу, а затем пробил рядом со стойкой.

Был еще неплохой "выстрел" Голодюка метров с 25-ти на 30-й минуте: полузащитник "Карпат" целил в дальнюю "девятку", но промахнулся.

Крымчанам удалось сбить наступательный порыв соперника, а перед самым перерывом даже пару раз потревожить Романенко. Оба раза на острие таврийских атак оказывался Ковпак, но кипер хозяев не дрогнул.

 

Вторая половина встречи прошла в равной борьбе, предпочтительнее, правда, смотрелись гости, которые чаще угрожали воротам соперника. На 56-й минуте был близок к успеху Ковпак: завершая ударом головой передачу Голайдо, нападающий с двух метров, к сожалению, не сумел переиграть Романенко. Спустя пять минут вратарь "Карпат" выручил свою команду, взяв мяч после непростого удара Голайдо метров с 25-ти. Отразил он и "выстрел" вышедшего на замену Андрея Зборовского примерно с той же дистанции.

Львовянам за весь второй тайм удалось лишь раз по-настоящему серьезно побеспокоить Старцева: Кожанов с линии штрафной пробил в руки нашему вратарю.

А на 75-й минуте "Таврия" забила. Галюза на правом фланге выиграл забег у Ощипко и метров с 27-ти забросил мяч за шиворот вышедшему далеко из ворот Романенко – 1:0.

Хозяева, конечно, пытались отыграться, но в атаке у них ничего не получалось. К тому же на 87-й минуте они остались в меньшинстве: заработав вторую желтую карточку, отдыхать отправился капитан "Карпат" Василий Кобин. "Таврии" не составило труда довести игру до победы.

Источник: sctavriya.com

Таврия 2 — 1 Заря

"Таврия" по-прежнему оправдывает звание "весенней" команды. Результаты крымчан после зимней паузы говорят сами за себя: пять побед при двух поражениях и одной ничьей принесли 16 очков. При том, что в первых 17-ти турах "Таврия" насобирала на 2 очка меньше. Матч ни на что не претендующих в концовке чемпионата команд получился на удивление увлекательным и изобиловал опаснейшими моментами у обоих ворот. Логичным выглядел первый гол, забитый "Таврией" уже на 9-й минуте. После удара Любеновича со штрафного мяч отскочил в Голайдо и тот, не раздумывая, пробил по воротам. Комарицкий смог отвести угрозу, но окрыленный лидерством в споре бомбардиров Ковпак был первым на добивании. Ни шатко, ни валко соперники провели следующие 20 минут, в течение которых тренеры были вынуждены произвести сразу три замены.

 

Первый удар по воротам Старцева гости нанесли только на 32-й минуте, но быстренько пристрелявшись, вскоре сравняли счет. На удар Цимакуридзе первым среагировал Хайдучек, отметившийся автоголом. Спустя несколько минут польский легионер "Таврии" мог реабилитировать себя за оплошность, но после подачи углового пробил головой в считанных сантиметрах от правой стойки. Уже в компенсированное время первого тайма Комарицкий не позволил Ковпаку отметиться дублем после хорошего прострела Голайдо с левого фланга. И в начале второй половины встречи голкипер "Зари" сыграл спокойно и надежно, отразив мощный выстрел капитана "Таврии" с линии штрафной.

"Таврия" владела большим игровым перевесом, а луганчане, прижавшись к своим воротам, будто бы специально проверяли на прочность своего голкипера. После того как Идахор с Бобалем простили гостей, настало время луганчан. После ошибки обороны "Таврии" Райчевич пробил рядом со штангой, а выход Бага один на один со Старцевым завершился в пользу голкипера хозяев, сыгравшего уверенно за пределами штрафной. И, как заметил после матча Волобуев, его подопечные "сразу получили оборотку". Монахов эффектно пробил головой после подачи Галюзы с угловой отметки. Последнюю пятиминутку матча иначе как "валидольной" не назовешь. Причем доминировали в этих острейших ситуациях гости. После подачи углового Маркович вынес мяч из пустых ворот. Буквально тут же Молдован не использовал выход один на один со Старцевым. А в завершение этого кошмара для хозяев Шевчук не смог укротить мяч после розыгрыша штрафного, находясь в считанных метрах от ворот крымчан.

Источник: sctavriya.com