життя спортивне

Тема суддівства вже багатьом набридла. Зараз найжорсткіші суперечки точаться навколо відеоповторів - потрібні вони чи ні? Після вчорашнього матчу Штутгарт - Барселона я чітко визначився - вони потрібні. Бо такі судді, як Овребо та Куйперс не мають права псувати свято гри усім, хто не бажає цього...

Невеличка довідка про героя - пан Куйперс народився 28 березня 1973 року. Його батько також був арбітром, обслуговував матчі елітного голандського чемпіонату. Сам Бьорн став арбітром у 2006 році. Разом зі своїм батьком володіє мережою супермаркетів С1000, яку було визнано найкращою у місті Олзендаль (Oldenzaal) (що є рідним містом відомого голандського футболіста Яна Венегоора оф Хесселінка). Нашим вболівальникам суддя відомий за минулим сезоном - він мав досвід обслуговувати матчі за участю Шахтаря з ЦСКА (19 березня 2009 року в Донецьку) та Металіста з Гертою (6 листопада 2008 року в Харкові). А ще колись Бьорн відверто сказав, що його батько у сучасному футболі видаляв би щонайменше п'ятох футболістів за гру і не хвилювався. А от сам Куйперс цю жорсткість і принциповість від батька не перейняв.

Непердбачувана і цікава пара, яку, безумовно, склали Барселона та Штутгарт, з перших хвилин почала демонструвати яскраву, повну боротьби й жаги до перемоги, гру.

Й у перші 20 хвилин нічого не віщувало якогось поганого післясмаку... Але ж є такі люди, які можуть зіпсувати будь-який спектакль.

Штутгарт мав перевагу на будь-якому клаптику газону, добре тримав м'яч, комбінував й врешті-решт зачінив каталонців на їх половині поля й забив гол. Класну подачу Гебхарда з кута карного майданчика на дальній стійці головою замкнув Какау, за яким не встежив Пуйоль.

А от те, що почалось після цього спочатку викликало здивування, а потім (особисто в мене) глибоку відразу.

За 4 хвилини після взяття воріт гравці Штутгарта, а саме Павєл Погребняк, прокинувши м'яча собі на хід і вірвавшись у штрафний майданчик, виконував простріл. Намагаючись завадити, Херард Піке виставив руку, у яку м'яч і влучив. Арбітр незважив на це, красномовно показавши, що гри рукою не було... Упередженість або помилка - неважливо, адже це пенальті.

Другий епізод мав місце на 42-ій хвилині. Стефано Челоцці виконав подачу з того ж кута штрафного, а у самому майданчику Маркес (який вже мав жовту картку) ліктем вдарив Тімо Гебхарда... Це також пенальті. Але Куйперс знов проковтнув свисток. Почалося складуватися враження, що футбольні правила, які в цілому рівні для всіх, для когось все ж "рівніші".

Але у другому таймі арбітр спростував це, висловивши незрозумілих рішень. Наприклад, десь на 50-ій хвилині захисники Барси завалили Самі Хедіру, а вільний удар був призначений в бік господарів поля...

За дві хвилини каталонці рахунок зрівняли - Ібрахімович виявився найспритнішим і просунув м'яч у сітку.

Після цього гравці Штутгата відчутно здали, але їх можна зрозуміти. Якщо так судять команду, то про який футбол може йти мова?

Останній характерний момент щодо судівства стався десь на 65-ій хвилині. Після подачі кутового помилився Леманн і Златан Ібрахімович розстрілявав майже порожні ворота, але примудрився влучити у передпліччя Крістіана Молінаро, який опинився на стрічці. Пенальті призначено не було.

Ось такий він, Бьорн Куйперс, прошу вітати...

P. S. Уявіть собі на хвилину, якщо таке суддівство трапилося б у матчі української прем'єр-ліги... Які б це мало наслідки?